Найчастіше коли діти прокидаються вночі, вони спокійно і самостійно засинають знову. І лише тоді, коли їм не вдається заснути і вони будять своїх батьків, нічні пробудження починають сприйматися як проблема. Досить поширена проблема, треба сказати.
Швейцарське дослідження, в якому брали участь діти з моменту народження, встановило, що понад 30% дітей віком від 2 до 7 років принаймні один раз на тиждень прокидаються серед ночі. У десятирічних дітей цей рівень також залишається високим – майже 23%.
Іноді деякі батьки хвалиться тим, що їхні діти «міцно сплять усю ніч». Якщо це не відбувається у вашій родині, ймовірно, вам цікаво, в чому проблема. Швидше за все, ви вважаєте, що у вашої дитини занадто чуйний сон, його легко підняти вночі, і здається, що вона здатна прокидатися щогодини. Або ж ви здивовані, чому ваша дитина старшого віку досі має проблеми з тим, щоб спати всю ніч, хоча його ровесники сплять «як убиті».
Чому ваша дитина прокидається ночами? Можливо, він страждає від захворювання, наприклад, від гастроезофагеальної рефлюксної хвороби або від обструктивного синдрому апное сну. Але є й інша, більш універсальна відповідь, яка підійде в тому випадку, якщо у дитини відсутні будь-які проблеми медичного чи психологічного характеру: ніхто по-справжньому «не спить всю ніч», якщо під цією фразою ми розуміємо «тривалий тривалий період сну ». Немовлята, діти та дорослі – у всіх бувають перебої протягом сну, у всіх у нас уривчастий сон.
Характер сну дорослої людини визначається короткими циклами сну, які тривають близько 90-100 хвилин. Кожен цикл є послідовністю стадій, починаючи з відносно короткої стадії повільного сну, яка переходить у стадію глибокого сну, а потім в стадію REM (швидкого руху очей, фазу швидкого сну) або стадію сновидінь. Після закінчення циклу сплячий може розпочати новий цикл сну або прокинутися.
Люди легко прокидаються під час і відразу після фази швидкого сну. Дослідження, що відстежують активність мозку, довели, що ми пробуджуємося багато разів протягом ночі – приблизно 10–20 разів на годину. При цьому ми не усвідомлюємо своїх пробуджень, оскільки дуже швидко знову поринаємо в сон і на ранок не пам’ятаємо їх.
Але багато людей, проте, усвідомлюють пробудження серед ночі. Їм часом складно заснути знову, що стає для них справжньою проблемою. Фахівці у сфері сну у своїй діагностують вони так звану «вторинну інсомнію (безсоння)».
Але чи завжди нічні пробудження є чимось поганим – ознакою проблем медичного чи психологічного характеру? Крос-культурні дослідження свідчать про інше.
Нічні пробудження з погляду антропології
Етнографічні та історичні дослідження показують, що «безперервний сон усю ніч» ніколи не був загальною вимогою та прагненням. Наприклад, у доіндустріальній Європі люди задовольняли свою потребу уві сні за допомогою як мінімум двох сеансів (іноді званих «перший сон» та «другий сон»). Вони також могли спати протягом дня. Так само люди, які живуть у різних незахідних, традиційних культурах, як відомо, прагнуть спати в кілька прийомів протягом дня.
Експеримент, проведений Національним інститутом психічного здоров’я США, свідчить про те, що сучасні американці, як правило, переходять до двофазової структури сну тоді, коли, по-перше, вони не мають доступу до штучного освітлення і, по-друге, вони живуть в умовах , наближених до умов зими у високих широтах
В одному експерименті вісім добровольців перебували у темряві по 14 годин на день. На початку дослідження вони спали по 11 годин поспіль, ніби хотіли надолужити те, що недоспали раніше. Але невдовзі перейшли на інший графік – по два сеанси сну тривалістю по 4-5 годин кожен.
Це зовсім не означає, що нічні пробудження дітей не є проблемою для батьків, які, у свою чергу, просто не можуть виспатися. Але такі експерименти та дослідження дають нам право припустити, що сон мінливіший і гнучкіший, ніж ми іноді вважаємо. І чим краще ми розуміємо всю нестійкість, мінливість сну, тим краще можемо впоратися з нічними пробудженнями немовлят та старших дітей.
Чому немовлята прокидаються вночі так часто?
У маленьких дітей цикли сну коротші, вони проводять пропорційно більше часу у фазі «активного сну», еквівалентній фазі швидкого сну у дитини (REM-сну). Крім того, у дітей розмір шлунка менший, що означає, що вони повинні їсти частіше, ніж це необхідно дорослим людям. З’єднайте все це разом і ви отримаєте дитину, яка спить дуже чуйно і прокидається кожні кілька годин.
Це особливо актуально для новонароджених, які для годування можуть прокидатися кожні дві години. Але старші малюки також можуть прокидатися ночами. В одному дослідженні режиму сну здорових 2- та 9-місячних немовлят діти в середньому прокидалися по три рази щоночі.
